квочка

Значення в інших словниках

1. квочка — кво́чка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири кво́чки Орфографічний словник української мови
2. квочка — див. балакучий Словник синонімів Вусика
3. квочка — [квочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -очкие/ -очки, -очок дв'і квочкие Орфоепічний словник української мови
4. квочка — -и, ж. 1》 Курка, що висиджує або водить курчат. 2》 астр. Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. квочка — КВО́ЧКА, и, ж. 1. Курка, що висиджує або водить курчат. Надворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (М. Словник української мови у 20 томах
6. квочка — квочка: ◊ сиді́ти як квочка на я́йцях → сидіти Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. квочка — КВО́ЧКА (курка, що висиджує або водить курчат), КВОКТУ́ХА розм. За погрібничком ходила квочка з курчатами, і було чути, як вона стиха поквоктує, гребеться в землі і шарудить соломою (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
8. квочка — Кво́чка, -чки, -чці; кво́чки́, кво́чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. квочка — КВО́ЧКА, и, ж. 1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Словник української мови в 11 томах
10. квочка — Кво́чка, -ки ж. 1) Насѣдка. А з курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28. 2) Созвѣздіе плеяды. Мнж. 148. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі... Чуб. I. 14. 3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиш. Ив. 37. ум. кво́чечка. Словник української мови Грінченка