1. Словник української мови у 20 томах

квітувати

КВІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. тільки 3 ос. Викидати квіти; квітнути, цвісти.

Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, – пустило із себе дух свого цвіту (С. Васильченко);

І всюди, всюди, – аж ніби холодно ставало від білого цвіту! – скрізь квітувала калина... (О. Ільченко);

// Бути вкритим квітами, мати квіти.

– Одначе ваші пейзажі зовсім не позначені меланхолією .. Ваша природа не знає ні бур, ні грози, ні ночі. Все в ній квітує (В. Підмогильний);

В травні на Україні квітує земля (Ю. Смолич);

Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (О. Гончар);

* Образно. І хоч життя, як зрілий плід, Але серця квітують квітом (Л. Дмитерко).

2. перен. Процвітати, успішно розвиватися.

Нескорена навік хай квітує земля! (П. Усенко);

Життя не можна стримати. Воно не обривається, Квітує, розвивається (В. Іванович);

// Розквітати, сповнюватися снаги.

Ця сила не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки. Тоді людина квітує, молодіє (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квітувати — Квітува́ти: — звільнятися [27] Словник з творів Івана Франка
  2. квітувати — квітува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. квітувати — див. рости; цвісти Словник синонімів Вусика
  4. квітувати — -ує, недок. 1》 Викидати квіти; квітнути, цвісти. || Бути вкритим квітами, мати квіти. 2》 перен. Процвітати, успішно розвиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квітувати — квітува́ти давати квитанцію (ст) ◊ відібра́в та й не квітува́в про того, хто зазнав неприємностей (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. квітувати — ПРОЦВІТА́ТИ (успішно розвиватися у сприятливих умовах), РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИ рідше, ЦВІСТИ́, КВІ́ТНУТИ, КВІТУВА́ТИ, ПРОКВІТА́ТИ розм., ВЕСНІ́ТИ поет. — Док.: процвісти́ рідко розкві́тнути, розцвісти́, прокві́тнути. Словник синонімів української мови
  7. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. квітувати — КВІТУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати,— пустило із себе дух свого цвіту (Вас., І, 1959, 124); І всюди, всюди,— аж ніби холодно ставало від білого цвіту!... Словник української мови в 11 томах
  9. квітувати — Квітува́ти, -ту́ю, -єш гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162. Словник української мови Грінченка