квітучий

КВІТУ́ЧИЙ, а, е.

1. Укритий квітами.

Очима перебігав він квітучі поля округи (Марко Вовчок);

Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний);

// Який квітне; квітконосний (у 2 знач.), квітний.

Лукач засадив подвір'я ґражд привезеними з Македонії квітучими кущами: барбарисом, камеліями, вересом, кизилом (Т. Прохасько);

// Пишно розквітлий, розкішний.

Тільки серце моє крила туга німа, Не втішала квітуча природа (П. Грабовський);

Біля хат і на городах, де росла раніше сама капуста, стояли й похитували гіллям квітучі дерева (Валерій Шевчук);

У шовкових загінках квітучої й духмяної пущі хотілося розчинитися, увібрати її пахощі в себе (Ю. Покальчук).

2. перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я.

Ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а й взагалі людини його крові. Така юна й квітуча – і така сувора, гартована і гонориста (І. Багряний);

Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Ю. Збанацький);

// Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд).

Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос – все це говорило про незвичайне здоров'я цієї людини (І. Микитенко).

3. перен. Який успішно розвивається, процвітає.

Райдугою зійдуть сонця ясні релі на квітучі села, на міста веселі (В. Сосюра);

У третьому тисячолітті перед Різдвом на території Правобережної України .. була поширена пишна й квітуча культура, яка вперше була відкрита наприкінці 19 ст. археологом В. Хвойкою (В. Домонтович);

Не понівечену вибухами, а квітучу планету зобов'язані ми залишити прийдешнім поколінням (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

квітучий

Значення в інших словниках