1. Великий тлумачний словник сучасної мови

квітучий

квіту́чий

-а, -е.

1》 Укритий квітами.

|| Пишно розквітлий, розкішний.

2》 перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я.

|| Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд).

3》 перен. Який успішно розвивається, процвітає.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квітучий — квіту́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. квітучий — [кв'ітучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. квітучий — КВІТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Марко Вовчок); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний); // Який квітне; квітконосний (у 2 знач.), квітний. Словник української мови у 20 томах
  4. квітучий — ЗДОРО́ВИЙ (який має міцне здоров'я), ДУ́ЖИЙ, КВІТУ́ЧИЙ (здоровий, свіжий). (Принцеса:) Ти певне знов здоровим, дужим станеш, але для мене ти вже вмер (Леся Українка); До їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Ю. Збанацький). — Пор. Словник синонімів української мови
  5. квітучий — КВІТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Вовчок, І, 1955, 350); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати… (Мирний, І, 1949, 168); // Пишно розквітлий, розкішний. Словник української мови в 11 томах