1. Словник української мови у 20 томах

квітчати

КВІТЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що чим, у що і без дод.

1. Прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати.

– Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху (І. Нечуй-Левицький);

Він дівчину квітчав і молодою Своєю називав (Леся Українка);

* Образно. Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Бояна невмирущим вінком слави (Панас Мирний).

2. перен. Прикрашати кого-, що-небудь чимось.

[Олеся:] Скільки не квітчай ворону у павине пір'я, а вона все-таки не буде павою, а вороною (М. Кропивницький);

Безрукий ще продовжував вступ, квітчаючи свою розмову словесними візерунками (О. Копиленко);

Уже пройшли дощі-хлющі, І сонця промені веселі Квітчали золотом кущі (П. Воронько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квітчати — квітча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. квітчати — Прикрашати, жм. красити; (зелом) клечати, маїти, умаювати, замаювати; (квітами) заквітчувати, уквітчувати, закосичувати, косичити. Словник синонімів Караванського
  3. квітчати — -аю, -аєш, недок., перех. Прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати. || перен. Прикрашати кого-, що-небудь чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квітчати — ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док. Словник синонімів української мови
  5. квітчати — Квітча́ти, -тча́ю, -тча́єш, -тча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. квітчати — КВІТЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати. Він дівчину квітчав і молодою Своєю називав (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. квітчати — Квітча́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл. Словник української мови Грінченка