кельня
КЕ́ЛЬНЯ, і, ж.
Ручний будівельний інструмент – металева трикутна лопаточка на вигнутому короткому держаку.
Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (І. Франко);
Муляр Михайло Хрущ кладе кельню i, спираючись на палицю, .. шкутильгає до нас (Р. Андріяшик);
* Образно. Київ тримає кельню у руці, – він у вапні, всякчасно у дії (М. Рудь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кельня — Лопатка у муляра [V,VI] Словник з творів Івана Франка
- кельня — ке́льня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кельня — -і, ж. Ручний будівельний інструмент – металева трикутна лопаточка на короткому держаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Кельня — Знаряддя праці Майстра муляра. Символічно призначена для поширення «цементу» братерської любові заради завершення будівництва великого будинку Франкмасонства шапковим каменем. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- кельня — КЕ́ЛЬНЯ, і, ж. Ручний будівельний інструмент — металева трикутна лопаточка на короткому держаку. Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (Фр., VI, 1951, 152); Київ тримає кельню у руці,— він у вапні, всякчасно в дії (Рудь, Дон. зорі, 1958, 47). Словник української мови в 11 томах
- кельня — Ке́льня, -ні ж. 1) Лопатка у штукатуровъ. 2) Каретный кузовъ. Словник української мови Грінченка