кельня
КЕ́ЛЬНЯ, і, ж. Ручний будівельний інструмент — металева трикутна лопаточка на короткому держаку.
Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (Фр., VI, 1951, 152);
Київ тримає кельню у руці,— він у вапні, всякчасно в дії (Рудь, Дон. зорі, 1958, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кельня — Лопатка у муляра [V,VI] Словник з творів Івана Франка
- кельня — ке́льня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кельня — -і, ж. Ручний будівельний інструмент – металева трикутна лопаточка на короткому держаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Кельня — Знаряддя праці Майстра муляра. Символічно призначена для поширення «цементу» братерської любові заради завершення будівництва великого будинку Франкмасонства шапковим каменем. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- кельня — КЕ́ЛЬНЯ, і, ж. Ручний будівельний інструмент – металева трикутна лопаточка на вигнутому короткому держаку. Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (І. Франко); Муляр Михайло Хрущ кладе кельню i, спираючись на палицю, .. шкутильгає до нас (Р. Словник української мови у 20 томах
- кельня — Ке́льня, -ні ж. 1) Лопатка у штукатуровъ. 2) Каретный кузовъ. Словник української мови Грінченка