келійниця
КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж.
1. Служниця ігумені та деяких інших черниць.
Келійниці накрили святковий вечірній стіл. Усі страви, звичайно, були пісними (з мемуарної літ.);
Ігуменя з келійницею з'явилися під вечір третього дня самі. Так само несподівано, як і зникли (з газ.).
2. Жінка, що живе в келії, у скиту.
Келійниця кілька десятків років жила усамітнено, в скиту (із журн.);
// перен. Самітниця, відлюдниця.
– Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі [місті]? (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- келійниця — келі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- келійниця — -і, ж. 1》 Служниця ігумені та деяких інших монашок. 2》 Жінка, що живе в келії, у скиту. || перен. Самітниця, відлюдниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- келійниця — КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, ж, 1. Служниця ігумені та деяких інших монашок. 2. Жінка, що живе в келії, у скиту; // перен. Самітниця, відлюдниця. — Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі? (Л. Янов., І, 1959, 238). Словник української мови в 11 томах