келійник
КЕЛІ́ЙНИК, а, ч.
1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха.
Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (З. Тулуб);
Келійник вивів його у двір, відчинив ворота. Добриня спритно скочив у сідло і повернув праворуч, до лісу (В. Малик);
Коли ж утомлювався [Григорій], покріпляв себе гускою та медом, а як їх не стало, прикликав до себе келійника і послав купити задимлену шинку та хліба (Валерій Шевчук).
2. Чоловік, що живе в келії, у скиту.
Келійник дотримувався суворої схими (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- келійник — келі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- келійник — -а, ч. 1》 Служник ігумена, архієрея, ієромонаха. 2》 Чоловік, що живе в келії, у скиту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- келійник — СЛУ́ЖКА (слуга в монастирі або при особі вищого духовного сану), КЕЛІ́ЙНИК. Словник синонімів української мови
- келійник — КЕЛІ́ЙНИК, а, ч. 1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха. Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124). 2. Чоловік, що живе в келії, у скиту. Словник української мови в 11 томах