кератин
КЕРАТИ́Н, у, ч., біол.
Білкова речовина з великим вмістом сірки, що є складником рогового шару волосся, шерсті, пір'я, нігтів, копит і т. ін.
Стійкість білків до деструкції різна. Найстійкішими є структурні водонерозчинні білки – кератин, еластан, колаген (з навч. літ.);
Щоранку я з недовірою принюхувався до цих ланцюгових породжень кератину. Волосся пахло нестиглими абрикосами (Любко Дереш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кератин — керати́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кератин — -у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кератин — Білок волокнистої структури, належить до склеропротеїнів; дуже стійкий до хіміч. впливів; є в роговій тканині, пір'ї, нігтях, волоссі. Універсальний словник-енциклопедія
- кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін. Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Словник української мови в 11 томах