1. Словник української мови в 11 томах

кератин

КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін.

Наше волосся складається з кератину, або рогової тканини. Той самий кератин міститься у нігтях, у зовнішньому шарі шкіри, у зубній емалі (Наука.., 3, 1967, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кератин — керати́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кератин — -у, ч., біол. Білкова речовина з великою кількістю сірки, що є складовою частиною верхнього шару шкіри, а також волосся, нігтів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кератин — КЕРАТИ́Н, у, ч., біол. Білкова речовина з великим вмістом сірки, що є складником рогового шару волосся, шерсті, пір'я, нігтів, копит і т. ін. Стійкість білків до деструкції різна. Словник української мови у 20 томах
  4. кератин — Білок волокнистої структури, належить до склеропротеїнів; дуже стійкий до хіміч. впливів; є в роговій тканині, пір'ї, нігтях, волоссі. Універсальний словник-енциклопедія