1. Словник української мови у 20 томах

керенщина

КЕ́РЕ́НЩИНА, и, ж., іст.

Політика й панування Тимчасового уряду Керенського після Лютневої революції 1917 р. у Росії.

Казали, що у полякiв є жiночi кiннi загони, – почувалося, що вони переживають нашу керенщину (В. Сосюра);

Вже німецька війна прокотилась за обрієм, Вже й керенщина чорна зітліла (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керенщина — -и, ж., іст. Політична діяльність О. Керенського (1881-1970) на посаді міністра юстиції та міністра – голови Тимчасового уряду, верховного головнокомандувача, а після жовтневого перевороту спроба повалити більшовицьку диктатуру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. керенщина — Ке́ренщина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. керенщина — КЕ́РЕ́НЩИНА, и, ж., зневажл. Політика й панування контрреволюційного Тимчасового уряду Керенського після Лютневої революції 1917 р. Вже німецька війна прокотилась за обрієм, Вже й керенщина чорна зітліла (Мал., Звенигора, 1959, 350). Словник української мови в 11 томах