1. Словник української мови у 20 томах

кермек

КЕРМЕ́К, у́, ч.

Рід рослин родини кермекових, що ростуть як багаторічні трави або напівкущі.

По урвищах кущаться барвисті китиці кермеку (З. Тулуб);

– Кермек цвіте. Цілу осінь синіє до самих холодів. Це такий наш безсмертник (О. Гончар);

Запорожці лежали під палючим кримським сонцем у заростях кермеку – високого зілля, що нагадувало курай, густо всіяний синьо-рожевим цвітом (Ю. Мушкетик);

З господарського погляду заслуговує на увагу як сировина для добування дубильних речовин кермек (з наук. літ.);

З коріння кермеку добувають дубильні речовини й виготовляють барвники (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кермек — керме́к іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
  2. кермек — КЕРМЕК – КЕРМЕТ Кермек, -у. Трав’яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники. Кермет, -у. Матеріал, в якому поєднано властивості керамічних речовин і металів. Літературне слововживання
  3. кермек — -у, ч. Трав'яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кермек — Трав'яниста рослина, росте в Україні на піщаних ґрунтах; на коренях паразитує комаха — порфікора пол., з якої добувають червону фарбу кармін. Універсальний словник-енциклопедія
  5. кермек — КЕРМЕ́К, у́, ч. (Statice L.). Трав’яниста або напівкущова багаторічна рослина, що має в корінні дубильні речовини й барвники. З господарського погляду заслуговує уваги як сировина для добування дубильних речовин кермек Мейєра (Рослин. Нижн. Придніпр. Словник української мови в 11 томах
  6. кермек — Кермек, -ку м. 1) раст. Statice Gmelini Willd. ЗЮЗО. І. 137. 2) Statice tatarica L. ЗЮЗО. І. 137. Словник української мови Грінченка