1. Словник української мови у 20 томах

кернер

КЕ́РНЕР, а, ч.

Інструмент у формі короткого сталевого стрижня із загартованим конічним вістрям, признач. для розмічування деталей.

Кернером роблять розмітки, що виразно помітні в обробленні, а також для уникнення прослизання свердла поверхнею матеріалу на початку свердління (з наук. літ.);

Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосовують механічні й електричні кернери (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кернер — ке́рнер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кернер — Кернер — centre-punch — *Körner, Ankörner – інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають заготовки перед подальшим оброблянням, наносячи керни. Гірничий енциклопедичний словник
  3. кернер — -а, ч., тех. Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кернер — ке́рнер (нім. Körner) інструмент (загострений сталевий стрижень), яким розмічають, наносячи керни, заготовки перед дальшою обробкою. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кернер — КЕ́РНЕР, а, ч., техн. Короткий сталевий стрижень із загартованим конічним вістрям для розмічування деталей. Щоб підвищити продуктивність процесу розмічання, застосовують механічні й електричні кернери (Слюс. справа, 1957, 144). Словник української мови в 11 томах