1. Словник української мови у 20 томах

кертиця

КЕРТИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Те саме, що керти́на.

– Та най мені кертиця вазонки [вазони] порицькає [перериє], як я вас перебила! (Ю. Винничук);

* У порівн. Ховаючися тут по ярах, тут виринаючи, мов кертиці, з-під землі, .. всі поспішали до волецького ліска (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кертиця — Керти́ця: — кріт [17;23;51;52;54;VI] — кротиця [33] Словник з творів Івана Франка
  2. кертиця — Керти́ця. Кріт. Перелякані, змішані лиця тиснулися цікаво до малих віконних шиб, а тут і там чорнілися поскидані на землю капелюхи, мов кертицями вириті купочки (Коб., Земля, 431) // укр. діал. кертиця — кріт (СУМ, IV, 143). Українська літературна мова на Буковині
  3. кертиця — керти́ця кріт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт