1. Українська літературна мова на Буковині

кертиця

Керти́ця. Кріт. Перелякані, змішані лиця тиснулися цікаво до малих віконних шиб, а тут і там чорнілися поскидані на землю капелюхи, мов кертицями вириті купочки (Коб., Земля, 431)

// укр. діал. кертиця — кріт (СУМ, IV, 143).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кертиця — Керти́ця: — кріт [17;23;51;52;54;VI] — кротиця [33] Словник з творів Івана Франка
  2. кертиця — КЕРТИ́ЦЯ, і, ж., діал. Те саме, що керти́на. – Та най мені кертиця вазонки [вазони] порицькає [перериє], як я вас перебила! (Ю. Винничук); * У порівн. Ховаючися тут по ярах, тут виринаючи, мов кертиці, з-під землі, .. всі поспішали до волецького ліска (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. кертиця — керти́ця кріт (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт