1. Словник української мови у 20 томах

кесар

КЕ́САР, я, ч.

1. книжн. Титул імператорів Стародавнього Риму, а також особа, що мала цей титул; цезар.

Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже (Біблія. Пер. І. Огієнка);

А в Римі свято. Велике свято!.. І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Т. Шевченко);

[Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу (Леся Українка);

Віддамо кесареві все, що належить віддати кесареві, але не треба за рахунок Риму відносити те, що сформувалося в Наддніпров'ї незалежно від Риму (В. Домонтович);

Колись були вої – відважні, безстрашні... А тепер гризуться кесарі між собою, як шакали степові, шматують імперію на частки, божеволіють від жадоби влади (О. Бердник).

2. заст. Володар, монарх.

Ти [слава] хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою, .. Та мені про те байдуже (Т. Шевченко);

[Гаральд:] Але як справді ангели в Софії Чи в кесаря співають в терему, Тоді, клянусь, хоч одного зловлю І з вісткою до тебе надішлю! (І. Кочерга);

Виїздив із Києва князь – повертався вже й не князь, а казали – кесар (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кесар — Ке́сар: — титул імператорів Стародавнього Риму, володар, монарх [51] Словник з творів Івана Франка
  2. Кесар — Ке́сар іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  3. кесар — (у Римі) імператор, цезар; УР. володар, монарх, г. цісар. Словник синонімів Караванського
  4. кесар — -я, ч. 1》 Титул імператорів Стародавнього Риму, а також особа, що мала цей титул. 2》 заст. Володар, монарх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кесар — Цесар, король Словник чужослів Павло Штепа
  6. кесар — ке́сар (грец. Καίσαρ, від лат. Caesar – Цезар) 1. Грецька назва давньоримських імператорів – цезарів. 2. Титул імператора старослов’янською та староруською мовами. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. кесар — КЕ́САР (титул імператора Давнього Риму), ЦЕ́ЗАР, ЦЕ́САР. МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  8. кесар — Ке́сар, -ря, -реві; -сарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кесар — КЕ́САР, я, ч. 1. Титул імператорів давнього Риму, а також особа, що мала цей титул. А в Римі свято. Велике свято!.. І з собором Іде сам кесар. Перед ним Із бронзи литую статую Самого кесаря несуть (Шевч. Словник української мови в 11 томах