1. Словник української мови у 20 томах

кигикання

КИГИ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. киги́кати і звуки, утворювані цією дією.

Оті старосвітські .. машини .. видавали протяжні, меланхолійні тони, подібні до кигикання чайки (І. Франко);

Він обернувся, пішов до воріт, і вони тепер озвалися Данилові не чаїним кигиканням, а самим болем (М. Стельмах);

Як це часто буває, коли довго й напружено ждеш чогось, кигикання чайки і гавкіт лисиці, що почулися одночасно зі степу, не зразу і не всіма сприйнялися як сигнал, що йде ворог (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кигикання — киги́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кигикання — -я, с. Дія за знач. кигикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кигикання — Киги́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кигикання — КИГИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. киги́кати. Оті старосвітські.. машини.. видавали протяжні, меланхолійні тони, подібні до кигикання чайки (Фр., VIII, 1952, 365); Галасливим кигиканням ненаїдливих чайок, цокотом кінських копит.. Словник української мови в 11 томах
  5. кигикання — Кигикання, -ня с. Крики чайки. Желех. Словник української мови Грінченка