кизильник
КИЗИ́ЛЬНИК, у, ч.
Кущ, зрідка дерево родини розових, найпоширеніший вид – чорноплідний; вирощують у садах і парках як декоративний.
Кизильник популярний завдяки своїм плодам (червоні або чорні яблучка з кісточкою всередині), а також унікальним можливостям у ландшафтному дизайні (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кизильник — кизи́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кизильник — -а, ч. Кущі або зарості кизилу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кизильник — Кущ родини розових; поширений в Азії і Європі; бл. 100 видів; листки окремі; квітки дрібні, білі або рожеві; плоди чорні або червоні; вирощують як декоративну рослину. Універсальний словник-енциклопедія
- кизильник — КИЗИ́ЛЬНИК, а, ч. Кущі або зарості кизилу. Словник української мови в 11 томах