кил
КИЛ, у, ч.
Гірська глиниста порода зеленувато-жовтого або світло-жовтого кольору, що добре вбирає луги й жири.
Значні поклади килу є в Криму, хоча промислове освоєння килу та його похідних вимагає нових технологій (з наук.-попул. літ.);
Кил використовують для очищення нафтопродуктів, мастил та знежирення вовни, а також замість мила для миття й прання в морській воді (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кил — кил іменник чоловічого роду глина Орфографічний словник української мови
- кил — див. глина Словник синонімів Вусика
- кил — -у, ч. Різновид глини, що містить багато лугів; уживається як мило для миття й прання в морській воді. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кил — КИЛ, у, ч. Різновид глини, що містить багато лугів; уживається як мило для миття й прання в морській воді. Словник української мови в 11 томах