1. Словник української мови у 20 томах

килимець

КИЛИМЕ́ЦЬ, мця́, ч.

Зменш. до ки́лим.

І лавки були хороші, липові, із спинками, да [та] ще й килимцями позастилані (П. Куліш);

У світлиці тій, не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (М. Коцюбинський);

Біля виходу двоє бадьорих, веселооких священиків, рум'яних, ставних, хутенько розстелюють розкішний товстий килим, а на нього кладуть ще менший кругленький килимець, щоб тільки ногами стати (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. килимець — килиме́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. килимець — -мця, ч. Зменш. до килим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. килимець — КИЛИМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Зменш. до ки́лим. У світлиці тій, не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (Коцюб., III, 1956, 45). Словник української мови в 11 томах
  4. килимець — Килим, -ма м. 1) Коверъ. Будем жити, вино пити, яничара бити, а курені килимами, оксамитом крити. Шевч. 61. 2) Ковровая скатерть. Килимом стіл застеліте. Алв. 12. Стояв стіл під турецьким килимом. K. ЧР. 334. Словник української мови Грінченка