1. Словник української мови Грінченка

килимець

Килим, -ма

м.

1) Коверъ. Будем жити, вино пити, яничара бити, а курені килимами, оксамитом крити. Шевч. 61.

2) Ковровая скатерть. Килимом стіл застеліте. Алв. 12. Стояв стіл під турецьким килимом. K. ЧР. 334. А в тіх наметах все столи стоять, позастилані все килимами. Мет. 338. ум. килимець. К. ЧР. 38. Килимок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. килимець — килиме́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. килимець — -мця, ч. Зменш. до килим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. килимець — КИЛИМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Зменш. до ки́лим. І лавки були хороші, липові, із спинками, да [та] ще й килимцями позастилані (П. Куліш); У світлиці тій, не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними... Словник української мови у 20 томах
  4. килимець — КИЛИМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Зменш. до ки́лим. У світлиці тій, не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (Коцюб., III, 1956, 45). Словник української мови в 11 томах