кинений

КИ́НЕНИЙ, КИ́НУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ки́нути.

Острів шипів, як розпечений камінь, кинутий в воду (М. Коцюбинський);

Я бачив човен твій у шумі бурунів І котви [кітви], кинені край диких берегів (М. Зеров);

Коні, кинуті піхотинцями напризволяще, розбрівшись долиною, спокійно паслися (О. Гончар);

Може, іскорка й вашого серця спалахує в тім розпачливім змаганні людської істоти, приреченої на смерть, але бунтуючої – проти всього: проти неминучості, проти світу, проти логіки, проти стихії, проти долі самотньої, киненої напризволяще (І. Багряний);

Кинений долею в глибоку підземну штольню, він чує сам по собі, що ті давні дні минули без повороту (І. Франко);

// ки́нено, ки́нуто, безос. пред.

Людину кинуто в воду (Ю. Яновський);

Останні дві літери переходили на дальшу сторінку, а сто тринадцяту було так само рішуче видерто і кинуто поруч із канапою на підлогу (Ю. Андрухович).