киргизи

КИРГИ́ЗИ, ів, мн. (одн. кирги́з, а, ч.; кирги́зка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Киргизстану.

Десь калмики та киргизи Топчуть степ (І. Франко);

– А чому не припустити, що менi душно на своїй вiтчизнi? – загадково посмiхнулась Аглая. – В таких випадках можна зробитись навiть киргизом тощо... коли в Киргизiї є оддушина (М. Хвильовий);

Ти дивишся, що вона мала? Ха-ха-ха! Та се ж киргизка, сама чистокровна киргизка! Що ж би то й була за киргизка, якби вона не мала була... (В. Винниченко);

– Для киргизів – трави перше діло, бо ж вони живуть з самого скотарства (З. Тулуб);

Етнографічні студії скотарських народів Середньої Азії, Туркестану (киргизи, .. туркмени і т. д.) дають нам яскраву картину архаїчних форм соціальних взаємин, що, склавшись за давнини, лишилися незмінними протягом тисячоліть (В. Домонтович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. киргизи — -ів, мн. (одн. киргиз, -а, ч.; киргизка, -и, ж.). Народ, що нині становить основне населення Киргизії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. киргизи — КИРГИ́ЗИ, ів, мн. (одн. кирги́з, а, ч.; кирги́зка, и, ж.). Народ, що нині становить основне населення Киргизької РСР. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими (Шевч. Словник української мови в 11 томах