кисленький

КИСЛЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. Пестл. до ки́слий.

Соус кисленький, саме як до смаку (Н. Королева);

Сибiрськi сестри нам ягiд кисленьких з тайги приносили, вiтамiнiв лiсових (О. Гончар);

// у знач. ім. кисле́ньке, кого, с. Що-небудь із кислим або кислуватим смаком.

Кисленького хочеться бабі, капустки або розсолу з-під огірків (М. Коцюбинський);

– Що їстимеш? – запобігливо спитала вона. – Є вареники, є вертута... Чи, може, чого кисленького з похмілля? (Д. Бузько);

Взагалі жирного поменше. А ось кисленького і солонцю трішки – це так... (Ю. Бедзик).

2. Трохи кислий.

Журавлини кисленької заготовили (В. Лис);

* Образно. Безцеремонні кінодіячі не вагалися і пізньої ночі постукати у двері Юриної кімнати, щоб викласти йому чи то свої сильно напахчені кисленьким херсонським вином творчі ідеї, чи поскаржитись, чи освідчуватися в неймовірній любові до сценарного начальства (М. Бажан).