китайці

КИТА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кита́єць, йця, ч.; китая́нка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Китаю.

Китаєць розуміється на чаю, турчин – на каві, московит – на горілці, а поляк п'є все і хвалить... (Р. Іваничук);

Як кажуть китайці, “чим вище підіймаєшся в гору, тим більше вона стає” (Д. Білий);

Кеаве тримав слугу китайця, який цілісінький день витирав порох і наводив на все блиск (Ю. Лісняк, пер. з тв. Р. Стівенсона);

Китайці є найбільш чисельним етносом планети, що має великі общини по всьому світу (з наук.-попул. літ.);

Для догляду за шкірою китаянки здавна віддають перевагу екстракту жасмину, настоянкам гліцинії та фіалки (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me