кишеньковий
КИШЕНЬКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до кишені (у 1 знач.).
Офіцерська драгунська куртка мала підкладку з білої овчини; позаду, нижче талії, спинні шви переходили в кишенькові клапани (з наук.-попул. літ.).
2. Який носять у кишені (у 1 знач.), маленький за розміром.
Простягши руку, взяла [Целя] з круглого столика .. маленький, золотий кишеньковий годинник (І. Франко);
Микола встав і, присвічуючи собі кишеньковим ліхтариком, пішов у темінь вишневого саду (Л. Дмитерко);
Криж розрiзав кишеньковим ножиком скибку хлiба i половинку подав менi (Р. Андріяшик);
* Образно. Кожен прагне драми в житті. Хоча б кишенькової (І. Карпа).
3. перен., розм. Який із готовністю, беззастережно виконує чиюсь волю, прислужує комусь.
– Розплодили, розумієте, кишенькових активістів! (А. Крижанівський);
Малочисельні, кишенькові партії не мають істотного впливу на населення (з наук.-попул. літ.);
У парламенті залишилася несправжня, кишенькова, опозиція (з газ.).
Значення в інших словниках
- кишеньковий — кишенько́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- кишеньковий — -а, -е. 1》 Стос. до кишені (у 1 знач.). Кишеньковий викрій. Кишеньковий злодій — той, хто краде з кишені. Кишенькові витрати — дрібні витрати. Кишенькові гроші — гроші на дрібні витрати. 2》 Якого носять у кишені (у 1 знач.), маленький розміром. Кишеньковий словник. Кишеньковий ліхтарик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишеньковий — Кишенько́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кишеньковий — КИШЕНЬКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до кишені (у 1 знач.). Кишеньковий викрій. ◊ Кишенько́ва спра́ва — справа, пов’язана з грішми. Поспішаю заспокоїти вас щодо вашої справи кишенькової (Сам., II, 1958, 248); Кишенько́вий зло́дій — той, хто краде з кишені. Словник української мови в 11 томах