кишківник
КИШКІВНИ́К, а́, ч., анат.
Частина травного каналу людини або тварини, що починається від шлунка й закінчується відхідниковим отвором.
Крім вилочкової залози, імунні властивості мають кишківник, лімфатичнi вузли, мигдалики, печінка й селезінка (з наук.-попул. літ.);
Бактерії, які живуть у товстому кишківнику, живляться тим, що не може засвоїти організм людини (з навч. літ.);
Стан мікрофлори кишківника суттєво впливає на наше здоров'я (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кишківник — -а, ч., діал. Те саме, що кишечник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кишківник — У хребетних травний тракт — від шлунка до анального отвору; у ссавців: тонка кишка, в якій відбувається травлення і всмоктування, і товста кишка, в якій формуються калові маси. Універсальний словник-енциклопедія