1. Словник української мови у 20 томах

киюра

КИЮ́РА, и, ч.

Збільш. до кий¹ 1.

Узяв [Денис] з собою добру киюру й завидна ще подався з дому (Б. Грінченко);

На світло виступив Махтей, бородатий велетень у свиті, в смушевій з бляхою шапці і з киюрою в руці (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. киюра — див. палиця Словник синонімів Вусика
  2. киюра — -и, ч. Збільш. до кий I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. киюра — Кию́ра, -ри; кию́ри, кию́р (збільш. від кий) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. киюра — КИЮ́РА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. На світло виступив Махтей, бородатий велетень у свиті, в смушевій з бляхою шапці і з киюрою в руці (Вас., І, 1959, 342). Словник української мови в 11 томах
  5. киюра — Кию́ра, -ри ж. ув. отъ кий. Словник української мови Грінченка