1. Словник української мови у 20 томах

кияка

КИЯ́КА, и, ч.

Збільш. до кий¹ 1.

Мани собаку, маючи кияку! (прислів'я);

Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис);

Гулко розкочуються вибухи, наче по бляшаній покрівлі хтось б'є замашною киякою (Є. Доломан);

Уздрів [Григорій] .. фігури, однаково одягнені в чорну одіж і з однаковими кияками в руках (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кияка — кия́ка іменник чоловічого роду від: кий Орфографічний словник української мови
  2. кияка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. кияка — -и, ч. Збільш. до кий I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кияка — КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3620); Мани собаку, маючи кияку! (Укр.. присл.., 1955, 157). Словник української мови в 11 томах
  5. кияка — Кияка, -ки ж. ув. отъ кий. Словник української мови Грінченка