кияни
КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.).
Мешканці Києва.
Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Леся Українка);
По Зелених святах Хмельницький прислав до Києва лист, аби кияни готувалися до його приїзду (М. Грушевський);
Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв'язаних з Аскольдовою могилою (Л. Дмитерко);
Знав [Борозна], що вона [Неля] киянка, батьки її мешкають у власному будинку на Куренівці (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кияни — -ян, мн. (одн. киянин, -а, ч.; киянка, -и, ж.). Мешканці Києва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кияни — КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.). Мешканці Києва. Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Л. Укр., V, 1956, 25); Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв’язаних з Аскольдовою могилою (Дмит., Розлука, 1957, 135). Словник української мови в 11 томах