1. Словник української мови в 11 томах

кияни

КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.). Мешканці Києва.

Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Л. Укр., V, 1956, 25);

Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв’язаних з Аскольдовою могилою (Дмит., Розлука, 1957, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кияни — -ян, мн. (одн. киянин, -а, ч.; киянка, -и, ж.). Мешканці Києва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кияни — КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.). Мешканці Києва. Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Леся Українка); По Зелених святах Хмельницький прислав до Києва лист, аби кияни готувалися до його приїзду (М. Словник української мови у 20 томах