кияка
КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1.
Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3620);
Мани собаку, маючи кияку! (Укр.. присл.., 1955, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кияка — кия́ка іменник чоловічого роду від: кий Орфографічний словник української мови
- кияка — див. палиця Словник синонімів Вусика
- кияка — -и, ч. Збільш. до кий I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кияка — КИЯ́КА, и, ч. Збільш. до кий¹ 1. Мани собаку, маючи кияку! (прислів'я); Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис); Гулко розкочуються вибухи, наче по бляшаній покрівлі хтось б'є замашною киякою (Є. Доломан); Уздрів [Григорій] .. Словник української мови у 20 томах
- кияка — Кияка, -ки ж. ув. отъ кий. Словник української мови Грінченка