1. Словник української мови у 20 томах

клавішний

КЛА́ВІШНИЙ, а, е.

1. Прикм. до кла́віша.

Звук у дзвіночків видобувають за допомогою спеціальних молоточків або клавішного механізму (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Тимко вперся в поріг, сяйнув клавішним перламутром зубів (Григір Тютюнник);

// Який має клавіші, із клавішами.

Синтезатор, виконаний у формі корпуса із клавіатурою, називається клавішним синтезатором (з навч. літ.).

2. тільки мн., кла́вішні, них. Музичні інструменти, які мають клавіші.

Орган, найстаріший із клавішних, не має струн (з наук.-попул. літ.);

Грають на клавішних двома руками, причому права, як правило, виконує мелодію й частину підголосків, а ліва – бас і акорд (з навч. літ.);

В Одесі сліпий 14-річний хлопчик, що грає на клавішних, виграв музичний конкурс (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клавішний — кла́вішний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клавішний — -а, -е. Прикм. до клавіш. || Який має клавіші, з клавішами. Клавішний механізм. Клавішні музичні інструменти — інструменти, які звучать при натисканні на клавіші (орган, рояль, акордеон та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клавішний — КЛА́ВІШНИЙ, а, е. Прикм. до кла́віш. Клавішний механізм; // Який має клавіші, із клавішами. В Брянську стала до ладу фабрика клавішних інструментів (Веч. Київ, 5.III 1957, 1). Словник української мови в 11 томах