клаповухий

КЛАПОВУ́ХИЙ, а, е.

1. Який має відстовбурчені вуха (у 1 знач.); капловухий.

Гостям служили Рустем та хлопець Бекір, тонкий, високий і клаповухий (М. Коцюбинський);

Гевал .. спробував поворушити зів'ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук);

А іншого разу ми бачили діда на ровері, який тримав за повідок смішного клаповухого пса – той щодуху мчав перед ровером, звісивши набік язика (С. Андрухович).

2. З великими вухами (у 3 знач.) (про шапку).

– Ну що ж, синку, – сказав перший конвоїр і стягнув з обличчя оту клаповуху шапку-машкару, – бачу, мене не впізнав. Зрештою, ти мене так рідко бачив (Валерій Шевчук);

Вода затоплює будку лебідників.., змиває павутиння на щитах техбезпеки,.. піднімає дві клаповухі, забуті шапки поромників, корзину в лусці (Є. Пашковський).