класично

КЛАСИ́ЧНО.

1. Присл. до класи́чний.

Обличчя його було класично гарне: біле, як срібло, довге волосся і борода .. надавали ще більшої краси та важності його скульптурно правильному профілю і чудовим синім очам (Леся Українка);

Макс Штор стомлено, з ненавистю й огидою дивиться в дзеркало на своє смугляве, класично гарне лице з навислим на чоло пасмом чорного, скудовченого, виткого чуба (В. Винниченко);

Поставали [заробітчанки] в ряд понад коритами і миють ноги, високо підбираючи спідниці, не соромлячись своїх білих, незагорілих стегон, свого пругкого, молодого, класично прекрасного тіла (О. Гончар).

2. безос. пред. Досконало, зразково.

[Кічунов:] Це класично, Іване Володимировичу, це чудесно! Яка надзвичайна точність думки! (О. Довженко);

Їх [ілюстрації] назвали формалістичними, і хлопці йшли до Гуцала, щоб той допоміг боротися за них. Мені сподобалося надзвичайно. Такий світлий Божий талант. Так усе тонко, класично, наповнено (І. Жиленко).