класичний

КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до класицизму, характерний для нього.

Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (І. Нечуй-Левицький);

На узгір'ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Ф. Бурлака);

У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру й стилю, класичні теоретики спиралися на філософію раціоналізму (з наук.-попул. літ.).

2. Створений класиком (у 1 знач.), класиками; досконалий, зразковий.

Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну – Баха, Гайдна, Бетховена (М. Коцюбинський);

// Який відповідає чітко окресленим принципам, правилам.

Він почав розуміти красу. О, не класичну, а живу, життєву, буденну (В. Винниченко);

Описуючи явища макроскопічного світу, класична фізика виявилася неспроможною пояснити відкриті на початку ХХ ст. нові явища (існування електрона, радіоактивність і т. ін.) (з навч. літ.);

// Типовий, особливо характерний для кого-, чого-небудь.

Завтра ще на “Вільгельма Телля” підемо у .. класичний віденський театр (Леся Українка);

Ні годинник, на якому вже за п'ять четверта, ні галас роздратованих пасажирів – ніщо не може зламати того класичного супокою касира (Б. Антоненко-Давидович);

Вона змовкла, очевидно, ще раз уявивши той класичний образ узбека (Іван Ле);

Українське класичне оповідання ще довго буде правити за високий взірець громадської активності (з наук. літ.);

// розм. Найкращий у своєму роді; чудовий.

– Через отаку канаву плигонув! Класичний стрибок! (О. Донченко).

3. Стос. до світу стародавніх греків і римлян; античний.

Богині класичного світу чогось проти його волі сновигали у його голові одна за другою (І. Нечуй-Левицький);

Чорнолакова кераміка в Стародавній Греції була поширена в класичний та елліністичний періоди (з наук.-попул. літ.);

// Пов'язаний із вивченням старогрецької й латинської мов та античної літератури.

Слухав [Іван] лекції з класичної філології у професора Венцлевського (П. Колесник);

Класичний період латинської мови – період найвищого її розвитку, який у науці прийнято поділяти на два століття – “золоте” й “срібне” (з наук. літ.).

4. Який відповідає античним правилам пропорції та симетрії, схожий на античні статуї; правильний (про риси обличчя, будову тіла і т. ін.).

Уся її класичної краси голова була оповита волоссям (І. Нечуй-Левицький);

Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, ні гордо посадженої голови (П. Панч).

5. перен. Показовий, характерний.

У класичний чоловічий костюм входять піджак і брюки, рідше жилет; костюм доповнюють сорочка й краватка, іноді хусточка в нагрудній кишені (з навч. літ.);

Класичний приклад бюрократизму.