1. Словник синонімів української мови

класичний

АНТИ́ЧНИЙ (який стосується давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін.), КЛАСИ́ЧНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ рідше. У Північному Причорномор'ї розвивалася антична культура, що збагатила культуру місцевих племен, які донесли її кращі традиції аж до часів Київської Русі (з журналу); Слухав Іван лекції з класичної філології у професора Венцлавського (П. Колесник); Останнім часом трохи мов поправивсь (Микось) по древніх мовах (Леся Українка).

ПРА́ВИЛЬНИЙ (який задовольняє правила пропорції та симетрії), ПРОПОРЦІ́ЙНИЙ, СТРО́ГИЙ, РЕГУЛЯ́РНИЙ, ДОМІ́РНИЙ, ПРА́ВИЙ заст.; КЛАСИ́ЧНИЙ (про риси обличчя, будову тіла — який нагадує зразки старогрецького і римського мистецтва). Коли Христолобенко говорить, то наша увага мимоволі зосереджується на його обличчі — з правильними рисами, на розумних очах (Є. Гуцало); Пропорційної форми красива чоловіча голова в профіль просто приємно вражала (І. Ле); У навоскованому паркеті відбиваються високі готичні крісла й строгі лінії склепінь (З. Тулуб); Через дуже регулярні, але холодні пружки лиця ані кришки не просвічується людська душа (І. Нечуй-Левицький); Праві очерти лиця мали артистичну тонкість (Олена Пчілка); Профіль був у неї, справді, чисто класичний (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. класичний — класи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. класичний — КЛАСИЧНИЙ – КЛАСНИЙ – КЛАСОВИЙ Класичний. 1. Пов’язаний з давньогрецьким, давньоримським світом, його культурою; красою подібний до статуї стародавніх греків і римлян; античний. Вж. зі сл.: світ, мистецтво, література, науки, філологія, обличчя, краса. Літературне слововживання
  3. класичний — [класичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. класичний — -а, -е. 1》 Стос. до класицизму. 2》 Створений класиком (у 1 знач.), класиками; виняткового значення, зразковий. || Характерний, типовий для кого-, чого-небудь. || розм. Найкращий у своєму роді; чудовий. 3》 Стос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. класичний — КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до класицизму, характерний для нього. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (І. Нечуй-Левицький); На узгір'ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Ф. Словник української мови у 20 томах
  6. класичний — класи́чний (від лат. classicus – взірцевий) 1. Той, що стосується давньогрецького або давньоримського періоду в літературі і мистецтві. 2. Властивий класицизмові, класикові, художній твір, який зберіг до нашого часу зразковість. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. класичний — КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до класицизму. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 415); [Монтаньяр (холодно):] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. класичний — Класичний, -а, -е Классическій. Згадав класичні Афини й пишні береги Мореї. Левиц. Пов. 13. Словник української мови Грінченка