класичний

КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до класицизму.

Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 415);

[Монтаньяр (холодно):] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Л. Укр., II, 1951, 176);

На узгір’ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Бурл., О. Вересай, 1959, 88);

«Адвокат Мартіан» [драма Лесі Українки] міг би служити зразком послідовного дотримання суворих класичних канонів єдності дії, місця і часу (Вітч., 2, 1961, 152).

2. Створений класиком (у 1 знач.), класиками; виняткового значення, зразковий.

Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну — Баха, Гайдна, Бетховена (Коцюб., І, 1955, 407);

Книга Леніна «Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі» є класичним твором у питаннях стратегії і тактики ленінізму (Біогр. Леніна, 1955, 231);

Протягом багатьох років дослідник працює над вивченням української класичної прози — творчості Нечуя-Левицького, Панаса Мирного (Рад. літ-во, 18, 1955, 23);

// Характерний, типовий для кого-, чого-небудь.

Вона змовкла, очевидно, ще раз уявивши той класичний образ узбека (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);

// розм. Найкращий у своєму роді; чудовий.

Завтра ще на «Вільгельма Телля» підемо у самий класичний віденський театр (Л. Укр., V, 1956, 41);

— Через отаку канаву плигонув! Класичний стрибок! (Донч., V., 1957, 473);

— Сьогодні ж у нас вальпургієва ніч! «Хазяїн» каже, класична ніч (Гончар, III, 1959, 263).

3. Стос. до світу стародавніх греків і римлян; античний.

Богині класичного світу чогось проти його волі сновигали у його голові одна за другою (Н.-Лев., III, 1956, 18);

// Пов’язаний із вивченням старогрецької й латинської мов та античної літератури.

Слухав [Іван] лекції з класичної філології у професора Венцлевського (Кол., Терен., 1959, 155).

Класи́чна гімна́зія — у дореволюційній Росії — середня школа, де обов’язково вивчались старогрецька й латинська мови та антична література;

Класи́чна осві́та — освіта, заснована на вивченні старогрецької й латинської мов та античної літератури;

Класи́чні мо́ви — старогрецька й латинська мови.

4. Схожий красою до статуї стародавніх греків і римлян; правильний (про риси обличчя, будову тіла тощо).

Уся її класичної краси голова була оповита волоссям (Н.-Лев., IV, 1956, 323);

Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, ні гордо посадженої голови (Панч, В дорозі, 1959, 205).