класичний

Значення в інших словниках

1. класичний — класи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
2. класичний — КЛАСИЧНИЙ – КЛАСНИЙ – КЛАСОВИЙ Класичний. 1. Пов’язаний з давньогрецьким, давньоримським світом, його культурою; красою подібний до статуї стародавніх греків і римлян; античний. Вж. зі сл.: світ, мистецтво, література, науки, філологія, обличчя, краса. Літературне слововживання
3. класичний — -а, -е. 1》 Стос. до класицизму. 2》 Створений класиком (у 1 знач.), класиками; виняткового значення, зразковий. || Характерний, типовий для кого-, чого-небудь. || розм. Найкращий у своєму роді; чудовий. 3》 Стос. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. класичний — КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до класицизму, характерний для нього. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (І. Нечуй-Левицький); На узгір'ї, серед віковічного лісу, здіймався у височінь білий палац з класичними колонами (Ф. Словник української мови у 20 томах
5. класичний — класи́чний (від лат. classicus – взірцевий) 1. Той, що стосується давньогрецького або давньоримського періоду в літературі і мистецтві. 2. Властивий класицизмові, класикові, художній твір, який зберіг до нашого часу зразковість. Словник іншомовних слів Мельничука
6. класичний — АНТИ́ЧНИЙ (який стосується давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін.), КЛАСИ́ЧНИЙ, ДРЕ́ВНІЙ рідше. Словник синонімів української мови
7. класичний — КЛАСИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до класицизму. Над самою водою неначе стоїть величезний храм класичної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 415); [Монтаньяр (холодно):] Сі декламації, мій пане, зайві, трагедія класична вийшла з моди (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
8. класичний — Класичний, -а, -е Классическій. Згадав класичні Афини й пишні береги Мореї. Левиц. Пов. 13. Словник української мови Грінченка