класно

КЛА́СНО, розм.

Присл. до кла́сний 4, 5.

Боролися ми не дуже класно, а репертуар театрів Садовського і Саксаганського ми знали, мабуть, чи не напам'ять увесь! (Остап Вишня);

– Вечір проходить класно, гості задоволені (О. Бердник);

– А ви класно танцюєте, – кажу я білявій. – Вам треба на сцену. Серйозно (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера);

// у знач. пред.

Потім до нас пристав Ростик. З ним теж було класно, але ми воліли з Женькою часом бути собі вдвох, а от коли щось придумували більше, кликали Ростика (Ю. Покальчук);

– Старий, все класно! Хіба тобі не достатньо, що я розумію тебе? (С. Процюк);

– Привіт, моя маленька чарівна Дівчинко, у мене все класно, працюю помалу (І. Андрусяк).