класний

КЛА́СНИЙ, а, е.

1. Стос. до класу (у 3 знач.).

Класна кімната в сільській школі; по стінах географічні карти, малюнки (С. Васильченко);

Директор переглядав класні журнали (Л. Смілянський);

Портрет великого українського мореплавця Миколи Миклухо-Маклая .. висів над класною дошкою (І. Андрусяк).

2. Який має певний клас (у 1 знач.).

Класний поїзд.

3. Який має певний виробничий або спортивний розряд.

Академія закінчена. З званням класного художника починає він [Т. Шевченко] свій новий самостійний шлях (О. Іваненко);

Нагрудний знак “Класний фахівець” вручається військовослужбовцям, які виконали нормативи відповідної класної кваліфікації, передбачені їхньою військово-обліковою спеціальністю (з мови документів);

// Який має певний ранг, чин.

Державний радник юстиції України – вищий класний чин в органах прокуратури України (з наук.-попул. літ.).

4. розм. Який досяг високого рівня майстерності у якій-небудь галузі.

Фронтовиків здивувати важко, але це була класна автоматниця (Ю. Яновський);

Спортивне щастя всміхається тільки мужнім, вольовим, до кінця загартованим, а отже, класним колективам (з газ.).

5. перен., розм. Дуже гарний; чудовий.

– Я тут вигадав одну штуку. Класна річ! Така штучка, що тут, у школі, і казати тобі не хочу (В. Владко);

– А дівчина у нього класна! – весело сказав Сторожук. – Кому охота втратити таку! (Є. Гуцало);

– Молодець, старий! – сказав я, поплескуючи Бо по .. плечу. – Це класна ідея! (І. Роздобудько).