1. Словник української мови у 20 томах

клацнути

КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без дод.

Однокр. до кла́цати.

Вовк клацнув зубами і блимнув очима (М. Коцюбинський);

Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Ю. Смолич);

Тоді рішуче клацнула замком, впускаючи нежданого й непрошеного гостя (А. Кокотюха);

За кілька хвилин магнітофон клацнув, і я дістав касету з гнізда (Л. Кононович);

// безос.

А слідом за тим клацнуло в репродукторі, спалахнули й згасли лампи і настала тиша (М. Дашкієв);

У трубці клацнуло, і почувся голос: – Слухаю! (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клацнути — кла́цнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клацнути — -ну, -неш, док., чим і без додатка. Однокр. до клацати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клацнути — кла́цнути вул. вдарити (ср)|| = вгатити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. клацнути — ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. клацнути — КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без додатка. Однокр. до кла́цати. Вовк клацнув зубами і блимнув очима (Коцюб., І, 1955, 366); Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Смолич, І, 1947, 292); // безос. В репродукторі тихо зашаруділо, потім клацнуло (Ткач, Плем’я.., 1961, 148). Словник української мови в 11 томах