клацнути
ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм., ТІКТА́КАТИ розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) підсил. розм. (про годинниковий механізм). — Док.: цо́кнути, процо́кати, кла́цнути, процокота́ти (процокоті́ти), цо́ркнути, ті́кнути, та́кнути. Цокав на стіні годинник (Ю. Мушкетик); Співуче цокотять по брукові підковані коні (М. Олійник); Мов вітер радісно шумить, вицокують мотори (В. Сосюра); Тихо-тихо в кімнаті, тільки годинник тікає та іноді скрипне перо на папері (Г. Хоткевич); Вона час від часу позирала на годинник, що тикав обіч неї (І. Франко); Гучно такав годинник у Тані на руці (Ю. Смолич); Одноманітно тіктакає годинник на стелі під самим сволоком (І. Чендей).
Значення в інших словниках
- клацнути — кла́цнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- клацнути — -ну, -неш, док., чим і без додатка. Однокр. до клацати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клацнути — КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без дод. Однокр. до кла́цати. Вовк клацнув зубами і блимнув очима (М. Коцюбинський); Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Ю. Смолич); Тоді рішуче клацнула замком, впускаючи нежданого й непрошеного гостя (А. Словник української мови у 20 томах
- клацнути — кла́цнути вул. вдарити (ср)|| = вгатити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- клацнути — КЛА́ЦНУТИ, ну, неш, док., чим і без додатка. Однокр. до кла́цати. Вовк клацнув зубами і блимнув очима (Коцюб., І, 1955, 366); Він клацнув закаблуками і обернувся до нас (Смолич, І, 1947, 292); // безос. В репродукторі тихо зашаруділо, потім клацнуло (Ткач, Плем’я.., 1961, 148). Словник української мови в 11 томах