клевеїт
КЛЕВЕЇ́Т, у, ч., геол.
Мінерал, різновид уранініту, що містить рідкісноземельні елементи; руда урану й радію.
Уперше гелій був виділений на Землі в 1895 році Вільямом Рамзаєм із радіоактивного мінералу клевеїту (з наук. літ.);
Пізніше гелій виявили в повітрі. Але в повітрі і в клевеїті його так мало, що добування сонячного газу коштувало величезних грошей (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клевеїт — клевеї́т іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
- клевеїт — Клевеит — cleveite — Cleveit — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи (до 6%) та ітрій (до 10%). Руда урану й радію. Від прізвища шведського хіміка. П. Клеве. Гірничий енциклопедичний словник
- клевеїт — -у, ч. Різновид уранініту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клевеїт — Мінерал класу окисів і гідроокисів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи. Руда урану й радію. Від прізвища шведського хіміка П. Клеве. Словник іншомовних слів Мельничука