1. Словник української мови у 20 томах

кленина

КЛЕНИ́НА, и, ж., розм.

Кленове дерево, клен.

Темна соснина почина мішаться з дубом, липою, клениною (О. Стороженко);

// Деревина́ клена.

Я столяр, я можу найтоншої стружки Метр одним рухом зняти з кленини (П. Дорошко);

Вони [ковзани] робляться так: береш по довжині чобота брусочок березини, явора або кленини, вистругуєш з нього копаничку, робиш східчик для каблука, а низом рівненько пропускаєш дріт, чим товщий, тим краще (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кленина — клени́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кленина — -и, ж., розм. Кленове дерево, клен. || Деревина клена. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кленина — Клени́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кленина — КЛЕНИ́НА, и, ж., розм. Кленове дерево, клен. Темна соснина почина мішаться з дубом, липою, клениною (Стор., І, 1957, 76); // Деревина́ клена. Я столяр, я можу найтоншої стружки Метр одним рухом зняти з кленини (Дор., Серед степу.., 1952, 75). Словник української мови в 11 томах
  5. кленина — Кленина, -ни ж. Кленовое дерево. Словник української мови Грінченка