клумак
КЛУМА́К, а́, ч., розм.
Те саме, що клу́нок.
Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу);
І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А. Дімаров);
Між пасажирів перебігає якесь пожвавлення, порух – вони беруться за клумаки і чемодани (О. Ірванець);
Біля кожного лежали кирка й лопата, а також чималий клумак – мабуть, із харчами та одягом... (І. Білик);
– Магдо, я не із тих, що пильнують тебе і ловлять за клумак буряків (М. Вінграновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клумак — клума́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- клумак — [клумак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
- клумак — -а, ч., розм. Те саме, що клунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клумак — ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський). Словник синонімів української мови
- клумак — КЛУМА́К, а, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Чоловічок сидів собі й сміховинне тримав обома руками свої клумаки, як скарб (Ле, Опов. та нариси, 1950, 260); Дужий вітер гуде в обмерзлих деревах, жене попід лісом згорблену жіночу постать з клумаком на спині (Гончар, II, 1959, 129). Словник української мови в 11 томах