клумак
ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).
КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Мар'ян взяв у дорогу три мішки: в одному було різне хатнє начиння, в другому — зерно, а в третьому, найменшому — одежа (М. Стельмах); Після врожаю Плахотку можна було іноді бачити з оклунком зерна у жигаївській пивниці, де він напивався (А. Шиян); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук); Савчиха трохи тлумака не згубила — тяжкий такий (О. Маковей).
Значення в інших словниках
- клумак — клума́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- клумак — [клумак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
- клумак — -а, ч., розм. Те саме, що клунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клумак — КЛУМА́К, а́, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу); І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А. Словник української мови у 20 томах
- клумак — КЛУМА́К, а, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Чоловічок сидів собі й сміховинне тримав обома руками свої клумаки, як скарб (Ле, Опов. та нариси, 1950, 260); Дужий вітер гуде в обмерзлих деревах, жене попід лісом згорблену жіночу постать з клумаком на спині (Гончар, II, 1959, 129). Словник української мови в 11 томах