1. Словник української мови у 20 томах

кляскати

КЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок., діал.

Плескати, бити в долоні.

Дітвора кляскала від задоволення в долоні, бо знала, що бабуся пригостить їх чимось смачненьким (з газ.);

// Ляскати чим-небудь, видаючи специфічні звуки.

Тямка істота [кобила] якимсь .. інстинктом відчула в повітрі вологість; вона поривчасто, жадібно втягувала повітря, облизувалась і кляскала язиком (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляскати — кля́скати дієслово недоконаного виду плескати діал. Орфографічний словник української мови
  2. кляскати — -аю, -аєш, недок., діал. Плескати. Кляскати в долоні. || Ляскати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кляскати — ПЛЕСКА́ТИ (у долоні), СПЛЕ́СКУВАТИ, ЛЯ́СКАТИ, КЛЯ́СКАТИ діал., ЛА́ДКАТИ дит. — Док.: сплесну́ти, ля́снути, кля́снути. Маленька Галя плескала з радості, дивлячись на картини (П. Козланюк); — Боже, який чарівний, небеський спів!.. Словник синонімів української мови
  4. кляскати — КЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Плескати. Кляскати в долоні; //Ляскати. [Круста:] Та тільки нащо ж там раба шукати? Ось я пучками клясну — прийде й сам. (Кляскає пальцями) (Л. Укр., II, 1951, 394). Словник української мови в 11 томах
  5. кляскати — Кляскати, -каю, -єш, одн. в. кля́снути, -сну, -неш гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 106). 2) — язиком. Щелкать, щелкнуть языкомъ. Вх. Лем. 425. Словник української мови Грінченка