клятвопорушення

КЛЯТВОПОРУ́ШЕННЯ, я, с.

Порушення клятви, недотримання її.

– Об'єднаємося із сусідньою Скіфією і згуртуємо силу .. То й буде вона, помста за все: клятвопорушення, віковий глум і вікові кривди (Д. Міщенко);

Був це отець його матері, що між людей вирізнявся Клятвопорушенням здавна й злодійством (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me